Остання вечеря
The Last Supper
Режисер: Стейсі Тайтл
Сценарій: Ден Розен
Композитор: Марк Мазерсбо
Країна: США
Студія: Columbia Pictures, Columbia Pictures Corporation, The Vault, WF/X
Озвучка: двоголосий закадровий | Інтер
Вік: 16+
У ролях
Чорна політична комедія 1995 року режисера Стейсі Тітл — рідкісний приклад провокаційного незалежного кіно з пристрастю до американської політичної гостроти, ще на десятиліття до телесеріалу «Прикуси кулю» Бомфорда. Сценарій написав Ден Розенберг, тривалий час дуже близький до пізнього соціально активного Аарона Соркіна. Стрічка пройшла на «Санденсі» в передвоєнні дев'яностих і відразу здобула культовий статус. Група з п'яти аспірантів-лівих з Айови щотижня обідає разом у орендованій сільській хатинці. Якось у них з'являється новий мешканець — реакційний водій-далекобійник з відверто расистськими поглядами. У ході виршеної суперечки за вечерею аспіранти вбивають його — і несподівано виявляють, що це принесло їм незрозуміле полегшення. З цього моменту вони починають свідомо запрошувати на вечерю реакційних діячів — місцевого пастора-гомофоба, гангстера-нацистського симпатика, релігійного протестанта, що проти жіночого права на аборт — і вбивати кожного після короткої пропагандистської пастки. Усе йде ідеально, поки не запрошується відомий популярний теле-консерватор Норман Артурі (роль Рона Перлмана). Той виявляється набагато розумнішим за всіх попередніх жертв. Камерон Діас, Анет Лоутер, Джонатан Пенс, Несторт Карбонелл — справжній ансамбль молодих акторів дев'яностих. Тітл, що знімала перший повнометражний фільм, балансує між сатирою на лівий радикалізм і чорним гумором. Це чесно дискомфортний фільм, який не виправдовує жодного героя, і саме цим він важливий — і досі гостро актуальний у вік соціальних мереж.
