Французький документальний фільм 2010 року режисера Тома Бальмеса, знятий без коментарів, без оповідача і майже без діалогів. Один із найкасовіших документальних фільмів свого року в світовому прокаті, що вийшов далеко за межі суто фестивальної аудиторії. Три роки знімальна група спостерігала за чотирма немовлятами на чотирьох континентах — від моменту народження до першого дня народження. Поніджао росте в кочовій общині хімба в Намібії, бавлячись зі смугастою козою. Баяр живе в юрті серед монгольських степів, на якого регулярно поглядає старший брат. Марі — у тісній токійській квартирі з мамою-перфекціоністкою, а Хетті — у каліфорнійському еко-будинку в Сан-Франциско з батьками-вегетаріанцями. Камера фіксує їхні перші зуби, перші кроки, перші стосунки з тваринами й братами. Без слів, через монтаж паралельних сцен, фільм показує, що базовий досвід людини всюди один і той самий — і одночасно мільярдно різний. Це візуальна антропологія в чистому вигляді, яка нагадує: дитинство — це універсальна культура поверх усіх інших, і людство досі ще можна впізнати в немовляті.

▶ Дивитись трейлер на YouTube