Коефіцієнт інтелекту
I.Q.
Режисер: Фред Скепсі
Сценарій: Енді Брекман, Michael Leeson
Композитор: Джеррі Ґолдсміт
Країна: США
Студія: Paramount Pictures, Paramount
Озвучка: багатоголосий закадровий | Інтер
У ролях
Романтична комедія Фреда Скепісі 1994 року, знята для Paramount Pictures за сценарієм Енді Брекмана і Майкла Лізона. Стрічка з тих чарівних 90-х romcom з науковим ухилом — серед її сусідів по полиці «Поки ти спав» і «Якби ж...». Головна знахідка — Волтер Маттау в ролі Альберта Ейнштейна, одна з останніх великих кінематографічних робіт легенди американського кіно. Катрін Бойд (Мег Раян) — племінниця Альберта Ейнштейна, з родовідним ув'язненням у нудного, але «правильного» нареченого, психолога Джеймса Морленда. Усе перевертає випадкова зустріч з принстонським автомеханіком Едом Волтерсом (Тім Роббінс) — простим хлопцем з гаражу, у якого Катрін зламалась машина. Дядько Альберт миттєво розуміє, що Ед годиться його племінниці краще за всіх Морлендів світу, і разом зі своєю кумедною компанією (Курт Юргенс, Лу Джейкобі, Джин Сакс) інсценує наукову сенсацію: вони підкидають Едові «формулу холодного термоядерного синтезу», аби той зміг вразити Катрін на конференції. Фільм тримається на хімії Раян-Роббінса й абсолютно дитячому захваті, з яким Маттау грає Ейнштейна — у светрі, з люлькою, на мотоциклі і з тенісним м'ячем замість м'яча для голфа. Сценарій милий, наївний, без надто гострих кутів, але саме за це й цінують його шанувальники: це романтика, де про любов піклується сам Ейнштейн. Раджу всім, хто полюбляє «Сонячне сяйво» 90-х — у дусі «Бессонницею в Сіетлі» та «Принцеси-наречену».
