Кендімен
Candyman
«Назви моє ім’я.»
Режисер: Nia DaCosta
Сценарій: Джордан Піл, Win Rosenfeld, Nia DaCosta
Композитор: Robert Aiki Aubrey Lowe
Країна: США, Канада
Студія: Universal Pictures, Metro-Goldwyn-Mayer, Bron Studios, Creative Wealth Media Finance, Monkeypaw Productions
Озвучка: професійний дубльований
Вік: 16+
У ролях
Психологічний горор 2021 року режисерки Нії ДаКоста, продюсована Джорданом Пілом — творцем сучасного «соціального горору» («Пастка», «Ми»). Стрічка є прямим сиквелом-перезавантаженням оригінального фільму Берната Роуза 1992 року і третім фільмом франшизи (інші два були сиквелами вісімдесятих). Касові збори фільму — 77 мільйонів доларів при бюджеті 25. Чиказький район Кабріні-Грін, де колись стояли горезвісні високоповерхові муніципальні житла для бідних чорношкірих, тепер повністю гентрифікований — там розташовані модні арт-галереї і дорогі лофти. Художник Ентоні МакКой переїздить туди разом зі своєю дівчиною Брук, кураторкою сучасного мистецтва. Шукаючи інспірацію для нової виставки, Ентоні дізнається старовинну легенду про Кенді-мена — привидоподібного чорношкірого з гачком замість руки, якого можна викликати, п'ять разів подивившись у дзеркало і повторюючи його ім'я. Чим глибше Ентоні занурюється в дослідження легенди, тим виразніше у самому художникові починає прорости щось чуже — спочатку проявляючись на шкірі моторошними виразками, потім у поведінці. Яхйя Абдул-Матін II у головній ролі дарує одну з найбільш зворушливих темних ролей сучасного горору. Тоня Пайнз і Колман Домінго додають вертикалі. ДаКоста знімає фільм як політичний горор про повільну руйнацію чорних спільнот через гентрифікацію — кожне жорстоке вбивство в історії Кенді-мена насправді є зворотним проявом расового насильства Сполучених Штатів. Один з найрозумніших горорів десятиліття.
