Фанат
The Fan
Режисер: Тоні Скотт
Сценарій: Питер Абрахамс, Фоеф Саттон
Композитор: Ганс Ціммер
Країна: США
Студія: TriStar Pictures, Mandalay Entertainment
Озвучка: багатоголосий закадровий | АМС, Інтер + двоголосий закадровий | 2+2
Вік: 16+
У ролях
Психологічний трилер Тоні Скотта, знятий 1996 року для TriStar Pictures за романом Пітера Абрахамса. Брати Скотти у середині 90-х саме розвинули свій стиль швидкого MTV-монтажу — між «Дежавю» і «Шпигунськими іграми» — і «Фанат» став одним із перших фільмів, де Тоні масово використовує контраст синього й помаранчевого, що потім переросте у його фірмовий знак. Джіл Ренард (Роберт де Ніро) — комівояжер з продажу мисливських ножів, нещасливо розведений, з сином, якого мати тримає від нього подалі. Єдина радість Джіла — бейсбольна команда San Francisco Giants. Коли в Giants приходить новий зірковий гравець Боббі Рейберн (Веслі Снайпс) з контрактом у 40 мільйонів, Джіл починає одержимо стежити за ним: трибуни, телешоу, тренувальний майданчик. Боббі переживає важкий старт сезону, його син потрапляє в лікарню, життя розсипається. У цей момент Джіл вирішує «допомогти» кумиру — і не помічає, як його допомога стає погрозою. Де Ніро в режимі повільного зривання маски — одна з його найкращих ролей про маленького зруйнованого чоловіка кінця 90-х. Снайпс у нетиповому амплуа втомленої зірки, без бойових сцен. Музика Хансана Циммера і Гаррі Грегсон-Вільямса плюс операторська робота Даріуса Вольскі формують ту саму гіпнотичну сан-франциську атмосферу. Раджу шанувальникам «Гонитви», «Кейп-Фір» Скорсезе та всім, хто любить фільми, де хвороблива одержимість показана зсередини.
