Валерія Голіно

Валерія Голіно — італійська акторка та режисерка, народилася 22 жовтня 1965 року в Неаполі. Дочка італійського батька-італіаніста і грецької матері-художниці; виросла між Італією та Грецією, що згодом дозволило їй вільно грати кількома мовами.

Міжнародну впізнаваність здобула роллю Сюзанни у драмі Баррі Левінсона «Людина дощу» (1988) поряд із Дастіном Гоффманом і Томом Крузом. Згодом знялася у комедії «Гарячі голови!» (1991) і її продовженні, а також у драмі Майка Фіґіса «Покидаючи Лас-Вегас» (1995). В Європі Голіно лишається важливою постаттю авторського кіно: знялася у драмі «Безсмертна кохана» (1994) про останні роки Бетховена, у «Ціна людини» (2013) і у французькій історичній драмі Селін Сьямми «Портрет дівчини у вогні» (2019).

Двічі здобувала Кубок Вольпі за найкращу жіночу роль на Венеційському кінофестивалі — одна з лише чотирьох акторок із таким досягненням. Останніми роками Голіно зосередилася на режисурі: її серіал «L'arte della gioia» (2024) отримав визнання Канн.