Тоні Кертіс

Тоні Кертіс (справжнє ім'я — Бернард Шварц) — американський актор, народився 3 червня 1925 року в Бронксі, Нью-Йорк, помер 29 вересня 2010-го. Син угорсько-єврейських емігрантів, він пройшов від ролей-«красенів» у послідовних голлівудських мелодрамах до серйозної драматичної гри і входить до канону класичного американського кіно середини XX століття.

Перший по-справжньому драматичний успіх Кертіса — журналіст Сідні Фалько у нуарі «Солодкий запах успіху» (1957) разом із Бертом Ланкастером. Наступного року отримав номінацію на «Оскар» за роль скованого з Сідні Пуатьє в'язня у драмі «Не схилившись перед бурею» (1958). Найвідомішою його роботою лишається комедія Біллі Вайлдера «У джазі тільки дівчата» (1959) разом із Джеком Леммоном і Мерилін Монро — стрічка регулярно посідає перше місце у рейтингах найсмішніших фільмів історії. Грав також у епосі Стенлі Кубрика «Спартак» (1960), комедії «Великі перегони» (1965) і кримінальній драмі «Бостонський душитель» (1968), де перевтілився у серійного маніяка Альберта Десальво.

Кертіс — батько актрис Джеймі Лі Кертіс та Келлі Кертіс від першої дружини Дженет Лі. Має зірку на Голлівудській алеї слави та золоту медаль угорського уряду за культурний внесок.