Олівер Рід

Роберт Олівер Рід — англійський актор з репутацією голлівудського «бунтаря» (hellraiser), народився 13 лютого 1938 року у Вімблдоні (Лондон) і помер 2 травня 1999 року. Племінник режисера Керола Ріда, на початку 1960-х знявся у горорах студії Hammer і впродовж 1960–70-х став одним з найвпізнаваніших британських героїв-силачів.

У нашому каталозі — остання роль Ріда у блокбастері Рідлі Скотта «Гладіатор» (2000), де він зіграв Антонія Проксімо — старого ланісту, який купує Максімуса і відправляє його на арену. За цю посмертну роботу Рід отримав посмертну номінацію на BAFTA за найкращу чоловічу роль другого плану. Також доступні релігійна драма «Пророк Єремія: викривач царів» (1998), фентезі-епік Террі Гілліама «Пригоди барона Мюнхгаузена» (1988), де він зіграв бога Вулкана, екранізація Дюма «Три мушкетери» (1973) у ролі Атоса і драма Кена Расселла за Лоуренсом «Закохані жінки» (1969).

Найвідоміші роботи Ріда — Білл Сайкс у мюзиклі «Олівер!» (1968), що здобув «Оскар» за найкращий фільм, та головна роль у «Дияволах» Кена Расселла (1971). 1971 року британські прокатники назвали його п'ятою найкасовішою зіркою країни.