Мартін Ландау

Мартін Джеймс Ландау народився 20 червня 1928 року в Брукліні, Нью-Йорк, і помер 15 липня 2017 року. Працював газетним карикатуристом до 22 років, потім вступив до Acting Studio Лі Страсберґа — у тому ж класі, що Стів Мак-Квін, був одним з лише двох студентів, прийнятих з 2000. Кар'єру визначила здатність ховати глибокий драматизм за стриманою інтелігентністю.

Ландау дебютував у голлівудській класиці «На північ через північний захід» Альфреда Гічкока — холоднокровний помічник лиходія Леонард, чий погляд натякав на приховану закоханість у боса. Через 35 років утілив роль свого життя — старіючого Белу Лугоші у «Ед Вуд» Тіма Бертона — за яку здобув «Оскар» за найкращу роль другого плану, разом із SAG Award і «Золотим глобусом». У шахрайській комедії «Шулери» — старий лас-вегаський професійний гравець. В анімованій версії Феліні «Дев'ять» озвучив діда головного героя, а у телевізійній міні-серії «Йосип Прекрасний: Намісник фараона. Біблійні сказання» — образ Якова.

Прославився в 60-х як Рольлін Генд у телесеріалі Mission: Impossible (4 номінації Emmy, «Золотий глобус»), а в 70-х — у Space: 1999 разом з тодішньою дружиною Барбарою Бейн. До «Оскара» вже двічі номінувався — за «Такера: Людина і його мрія» Копполи та «Злочини і провини» Вуді Аллена. Окрім кіно, очолював Acting Studio West у Лос-Анджелесі, де викладав до останніх років.