Макс вон Сідов

Макс фон Сюдов — шведський і французький актор, народжений 10 квітня 1929 року в Лунді, лен Сконе, Швеція. Випускник Королівського драматичного театру Стокгольма, він з 1955 року став незмінним актором Інгмара Берґмана й знявся в одинадцяти його фільмах — отримавши міжнародний статус як обличчя екзистенційного європейського кіно. Двометровий аскетичний скандинав з пронизливим голосом, він уособлював у кіно духовний шукач і інтелектуальну боротьбу.

Епохальним стало його перше співробітництво з Берґманом — лицар-хрестоносець Антоніус Блок, що грає в шахи зі Смертю у «Сьома печатка» — один з найвпливовіших образів європейського кіно XX століття. У містичному «Причастя» Берґмана — селянин-рибалка, що приходить до пастора за духовною підтримкою. Голлівудський прорив — отець Меррін, екзорцист у культовому горорі Вільяма Фрідкіна «Той, що виганяє диявола» — роль зрілого священника, яку він зіграв у 43-річному віці у грим-старості. У емоційно сильному «Скафандр і метелик» Жюліана Шнабеля — батька героя в стилі живої поетичної кінематографії. У моторошній містерії Мартіна Скорсезе «Острів проклятих» — німецького психіатра доктора Нерінга, ймовірно нацистського злочинця.

Дворазовий номінант на «Оскар» (за Pelle the Conqueror 1987 року й Extremely Loud and Incredibly Close 2011 року), лауреат премії Сезар і командор Ордена мистецтв і літератури Франції. У 2002 році прийняв французьке громадянство, переселившись у Прованс. Помер 8 березня 2020 року у віці 90 років у Сейяні, Франція, лишивши спадщину одного з найвидатніших європейських акторів XX століття.