Клаудія Кардінале

Клаудія Кардінале (справжнє ім'я — Клод Жозефіна Роз Кардінале) — італійська акторка туніського походження, народилася 15 квітня 1938 року в Тунісі й померла 23 вересня 2025 року. Поряд із Софією Лорен і Джиною Лоллобриджидою вважається однією з ключових фігур італійського кіно повоєнної доби; її кар'єра охопила понад шість десятиліть і понад 175 фільмів, переважно в Італії та Франції. У 1960-х роках преса називала її «найвродливішою жінкою світу», а Кардінале стала секс-символом епохи.

Дорогу в кіно відкрила перемога в конкурсі «Найвродливіша італійська дівчина Тунісу» 1957 року, призом за яку була поїздка до Італії. Швидко уклала контракт із продюсером Франко Крістальді, який згодом став її чоловіком. Серед знакових ролей — мелодрама Лукіно Вісконті «Рокко та його брати» (1960), у якій вона зіграла Джинетту, та психологічна сповідь Федеріко Фелліні «8 з половиною» (1963). У вестерні Серджо Леоне «Одного разу на Дикому Заході» (1968) втілила Джилл МакБейн — колишню повію, що приїздить у Флегстоун, — образ, який критики вважають одним із найкращих у її фільмографії.

Згодом працювала з Вернером Герцоґом — як головна актриса в епічній стрічці «Фіцкарральдо» (1982) поряд із Клаусом Кінскі, а також героїня документального «Тягар мрій» (1982) про зйомки цього фільму. Двічі здобувала премію David di Donatello, отримувала Nastro d'Argento, з 2000 року була послом доброї волі ЮНЕСКО із захисту прав жінок.