Деріл Ганна

Деріл Ганна — американська акторка, екологічна активістка і режисерка, народжена 3 грудня 1960 року в Чикаго. Випускниця Університету Південної Каліфорнії, вона з раннього дитинства боролася з аутизмом, який вплинув на її особливий, чутливий стиль гри. У кіно Ганна стала впізнаваною завдяки образам напівреальних істот — від русалок і реплікантів до вбивць у трико, а також ролям сильних жінок з вразливою серцевиною.

Прорив Ганна здобула роллю русалки Медісон у комедії Рона Говарда «Спалах», а культовий статус — як реплікантка Прісс у антиутопії «Той, хто біжить по лезу» Рідлі Скотта. Вона зіграла однооку вбивцю Ель Драйвер у дилогії Квентіна Тарантіно — «Убити Білла: Фільм 1» та «Убити Білла: Фільм 2», знялась у фантастичному серіалі «Восьме чуття» сестер Вачовскі, де грала науковицю Анджеліку, та в романтичній мелодрамі «Поспішай кохати / Пам’ятна прогулянка / Пообіцяй, що не закохаєшся...» у ролі матері героїні.

У 1994 році Ганна виграла приз журі Берлінського кінофестивалю за коротко­метражний «The Last Supper», який сама зрежисувала. Активна екоактивістка: неодноразово арештована за участь у протестах проти нафтових проєктів, зокрема в Альберті й Західній Вірджинії. З 2014 року одружена з музикантом Нілом Янґом, разом працюють над екопроєктами. Підтримує українські гуманітарні ініціативи.